«Смерть у Венеції» — це невелика повість Томаса Манна. Головний герой твору — Густав фон Ашенбах, відомий письменник із Мюнхена. Він веде правильний спосіб життя, ніколи не закохувався й не був одружений, усе життя присвятив письменству. Одного разу, прогулюючись містом, він побачив туриста, і йому забаглося змінити обстановку. Після кількох подорожей він вирішує поїхати до Венеції. На пароплаві Густав бачить огидного старого, що намагається видавати себе за молодого й поводиться, як його юні товариші.
Густав фон Ашенбах оселяється на острові Лідо. Письменник незадоволений погодою у Венеції й збирається виїхати, але в готелі він зустрічає польську сім’ю з юнаком-підлітком Тадзіо. Густав захоплюється красою хлопця й залишається у Венеції. З кожним днем він дедалі більше захоплюється Тадзіо й розуміє, що закоханий. Тим часом у місті починається епідемія холери. Багато хто виїжджає, за винятком Ашенбаха та польської сім’ї, яка навіть не підозрює про небезпеку. Густав фон Ашенбах приховує від поляків інформацію про епідемію, щоб вони не поїхали.
Ашенбах стає одержимим Тадзіо, перестає приховувати свої почуття, стежить за його родиною у Венеції, а щоб омолодитися, навіть звертається по допомогу до цирульника. Він помирає в день від’їзду польської сім’ї.
Ця історія мене дуже здивувала: я думала, що це детектив, а виявилося, що це оповідь про одержимість і перемогу пристрасті над розумом, про останнє кохання літньої людини на тлі Венеції. Венеція у Манна не прекрасна, а задушлива й хвора. У книзі багато відступів, роздумів і філософії.
Читайте також:
- «За річкою, в затінку дерев», Ернест Гемінґвей
- «Залишок дня» Кадзуо Ішіґуро
Відкрийте більше з Secret land
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.
